Питання радіаційного стану довкілля залишається болючою темою для населення нашої країни. Трагічні події квітня 1986 року, які завдали суттєвої шкоди навколишньому середовищу та негативно позначилися на здоров’ї людей, настільки глибоко закарбувалися у нашій свідомості, що їх відлуння відчувається і досі, спричиняючи масу стурбованих запитів щодо радіаційної ситуації до природоохоронних організацій та державних установ. І об’єктивно кажучи, така стурбованість не завжди буває безпідставною. Згадаємо гучні події останніх десятирічь – аварію на АЕС Фукушіма-1 у 2011 році, масштабні лісові пожежі на території зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення у 2015 та 2020 роках, викид радіонукліду рутенію-106 у 2017 році з невідомого джерела за межами України, вибух на військовому полігоні у Архангельській області рф у 2019 – які супроводжувались надходженням радіоактивності у навколишнє середовище, а також найактуальнішу на сьогодні загрозу радіаційній безпеці – окупацію Запорізької АЕС та ризики для її системи охолодження внаслідок спустошення Каховського водосховища.
Незважаючи на значимість теми, далеко не кожен мешканець України знає, хто саме забезпечує населення та державні органи актуальною інформацією про фактичний радіаційний стан. Тож прояснимо це питання.
Здійсненням систематичного радіаційного моніторингу довкілля в нашій країні вже багато десятків років займається національна гідрометеорологічна служба України, яка виконує регулярні спостереження на розгалуженій мережі, що щільно охоплює усю територію країни.
Хоча початком радіаційно-екологічного моніторингу навколишнього середовища в Україні багато хто вважає сумний рік Чорнобильської катастрофи, насправді ж організація мережі спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля відноситься ще до 1960-х років. Її створення було обумовлено необхідністю оцінки наслідків використання ядерної енергії у різних сферах діяльності людини, перш за все випробувань ядерних вибухових пристроїв у атмосфері.
Радіометрична мережа української гідрометслужби починалась з 16 пунктів спостережень, а у останній передаварійний рік складалась вже з 188 пунктів контролю рівнів гамма-випромінення та 29 пунктів спостережень за забрудненням повітря.
Аварія на Чорнобильській АЕС дала новий поштовх розвитку системи радіаційного моніторингу в Україні. На державну гідрометеорологічну службу, враховуючи досвід радіаційних спостережень попередніх років, було покладено завдання дослідження стану радіоактивного забруднення території України. Фахівці служби брали активну участь в оцінюванні масштабу наслідків Чорнобильської катастрофи, виявленні та уточненні контурів зон радіоактивного забруднення. Отримана інформація слугувала підґрунтям для розроблення програм заходів щодо протирадіаційного захисту населення.
Сьогодні коло завдань гідрометеорологічної служби у царині радіоекологічного моніторингу включає в себе здійснення загальнодержавного фонового моніторингу стану приземної атмосфери та поверхневих вод на території України, а також незалежний моніторинг стану навколишнього природного середовища навколо діючих атомних електростанцій. До нових викликів, пов’язаних із воєнним часом, належить забезпечення готовності гідрометеорологічної служби до реагування на радіаційні/ядерні аварії та підсилення можливостей щодо раннього виявлення радіоактивних речовин у довкіллі.
Важливим завданням радіаційного моніторингу, окрім відстеження часових та просторових змін характеристик радіаційного стану довкілля, є забезпечення інформаційної підтримки органів державної влади для прийняття рішень щодо забезпечення належного рівня протирадіаційного захисту населення.
З 2016 року гідрометеорологічна служба України бере участь у роботі єдиної системи інформаційного обміну EURDEP (європейська радіологічна платформа обміну даними).
За посиланням https://remap.jrc.ec.europa.eu/GammaDoseRates.aspx можна отримати інформацію про рівні гамма-випромінення в режимі реального часу
Карта-схема розташування пунктів спостережень гідрометслужби за радіоактивним забрудненням природного середовища
ПОГОДНІ УМОВИ ТА РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНИХ АЕРОЗОЛІВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У КВІТНІ 2026 РОКУ
Квітень видався холодним. Середня місячна температура була на 1,1 – 2,6º нижчою за норму.
Опади розподілилися нерівномірно. У західних, Житомирській, місцями Київській, Чернігівській, Вінницькій, Черкаській, Кіровоградській, Миколаївській та Одеській областях їх випало недостатньо (25 – 78 % норми), на решті території випала норма, подекуди 1,3 – 2 норми.
Концентрація радіонуклідів природного та техногенного походження у приземному шарі повітря була близькою або дещо нижчою за показники попереднього місяця.
Сумарна бета-активність приземної атмосфери, яка визначається переважно ізотопами урану, торію та продуктами їх розпаду, знаходилась у межах 30,5 – 89,5 мкБк/м3, в середньому 64,3 мкБк/м3 (у березні 76,4 мкБк/м3). Випадків перевищення контрольного рівня сумарної бета-активності атмосферних аерозолів (37 мБк/м3) не зафіксовано, максимальні концентрації (за період експозиції фільтра) на пунктах контролю складали 90 – 111 мкБк/м3.
Концентрація техногенного цезію-137 у аерозолях коливалася у діапазоні 0,8 – 1,6 мкБк/м3 за середнього значення 1,05 мкБк/м3 (у березні 1,13 мкБк/м3).
Об’ємна активність космогенного берилію-7 в повітряних аерозолях коливалась в межах від 0,57 мБк/м3 до 4,1 мБк/м3.
Аномальних радіонуклідів у відібраних пробах не спостерігалось. Перевищень допустимих концентрацій радіонуклідів у атмосферному повітрі, встановлених Державними гігієнічними нормативами НРБУ-97, протягом квітня 2026 р. на території України засобами спостережень гідрометеорологічної служби не зареєстровано.
РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНИХ ВИПАДІНЬ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У БЕРЕЗНІ 2025 РОКУ
Інтенсивність бета-активних випадінь на пунктах спостережень радіометричної становила в середньому 1,3 Бк/м2 за добу. Випадків перевищення встановлених контрольних рівнів сумарної бета-активності випадінь (110 Бк/м2 за добу) не зафіксовано. Протягом місяця відмічено декілька випадків високого рівня забруднення (десятикратне перевищення щільності бета-активних випадінь (на 5 добу після відбирання) як порівняти з середньодобовою щільністю випадінь за попередній місяць) у поодиноких пробах, відібраних на пунктах контролю Бобринець (11,3 Бк/м2 у пробі за 29–30 березня), Кривий Ріг (12,7 Бк/м2 29–30 березня), Баришівка (14,2 Бк/м2 28–29 березня), Великий Бурлук (18,2 Бк/м2 25–26 березня), Чорнобиль (19,2 Бк/м2 23–24 березня). Такі локальні підвищення обумовлені вмістом радіоактивних ізотопів урану, торію та продуктів їх розпаду і спричинені природними факторами: погодними умовами (високий температурний фон та дефіцит опадів) та сезонними процесами ексхаляції із верхнього шару ґрунту.
Вміст техногенного цезію-137 у атмосферних випадіннях на більшості пунктів контролю знаходився у межах 0,11 – 0,6 Бк/м2 за місяць, у середньому 0,28 Бк/м2 за місяць. На пунктах контролю зони гарантованого добровільного відселення (метеорологічні станції Коростень, Овруч) та зони відчуження (метеорологічна станція Чорнобиль) вміст цезію-137 у випадіннях не перевищував 0,6 Бк/м2 за місяць.
Вміст космогенного берилію-7 у випадіннях на території України коливався від 17 Бк/м2 до 69 Бк/м2 за місяць.
Щільність радіоактивних випадінь у зонах впливу діючих АЕС знаходилась у межах багаторічних значень. Ознак впливу діяльності АЕС на стан радіоактивного забруднення атмосферного повітря засобами спостережень гідрометслужби не виявлено.
РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У КВІТНІ 2026 РОКУ
У квітні тривав повільний розвиток водопілля та формування максимальних рівнів на Верхньому Дніпрі, Десні і Сеймі; на решті рівнинних річок спостерігався поступовий спад водопілля.
У квітні погода в басейні Дніпра до Києва була холоднішою за норму та з недобором опадів. За місяць в середньому по басейну випало 29 мм опадів (77 % норми). Протягом 9 –12 квітня пройшли максимуми водопілля на пригирловій ділянці р. Прип’ять, а у верхній течії Дніпра пік ще продовжував повільно формуватися до кінця місяця: в створі с. Неданчичі максимальні витрати спостерігались 28 – 30 квітня. Найвищі рівні та витрати водопілля на цих річках були нижчими за норму.
На р. Прип’ять, яка є головним забруднювачем дніпровських вод радіонуклідами чорнобильського походження, після проходження піку паводку відбувалося поступове зниження рівня води та водності. В цілому за місяць рівень води на водпосту м. Чорнобиль спав на 24 см, а середньомісячна витрата води становила 562 м3/с.
За даними спостережень ДСП «Екоцентр», середня концентрація радіонуклідів у прип’ятській воді у створі Чорнобиля була на 15 – 23 % нижчою від показників попереднього місяця. Активність 90Sr становила в середньому 27,3 Бк/м3; активність 137Cs у розчиненому стані дорівнювала в середньому 9,8 Бк/м3, на завислих наносах 13,9 Бк/м3.
Приплив води до Київського водосховища збільшувався протягом перших двох декад місяця і на піку 18 – 20 квітня становив 1850 м3/с, надалі почав зменшуватися і станом на 30 квітня був 1700 м3/с. Середній приплив води до Київського водосховища за квітень дорівнював 1790 м3/с (64 % норми), бічний до Канівського водосховища (за рахунок Десни) 403 м3/с (35 % норми).
У воді Верхнього Дніпра (с. Загатка) вміст 90Sr істотно не змінився і дорівнював 4,9 Бк/м3; концентрації активності 137Cs становили 2,15 Бк/м3 у розчині та 2,17 Бк/м3 у зависі, що у сумі у 1,5 рази вище від показників попереднього місяця.
Активність радіонуклідів у воді Київського водосховища у квітні збільшилася відносно березневих показників. Вміст 90Sr у створі Вишгорода (нижня частина Київського водосховища) становив 34,4 Бк/м3 (+33 %); активність 137Cs у розчиненому стані була 2,59 Бк/м3, на завислих наносах 2,45 Бк/м3 (в сумі +70 %).
У верхній частині Канівського водосховища в районі м. Київ концентрація активності 90Sr дорівнювала 23,2 Бк/м3, що близько до рівня попереднього місяця; активність розчиненого 137Cs становила 3,38 Бк/м3, а активність 137Cs асоційованого із завислими наносами була 1,89 Бк/м3 (у сумі у 2,5 рази менше, ніж у березні).
Станом на кінець місяця у пригирловій ділянці Десни іще тривав розвиток водопілля з повільними підвищеннями рівнів води в останні дні місяця на 1 – 2 см за добу. Загальне підвищення над передводопільними позначками становило 0,8 – 2,3 м із частковими затопленнями заплавних територій вище с. Розльоти (Чернігівська обл.). Витрата Десни біля с. Літки протягом квітня збільшилася на 52 %: від 316 (1 квітня) до 480 м3/с (30 квітня).
У деснянській воді у створі м. Чернігів концентрація активності 90Sr становила 4,7 Бк/м3, активність 137Cs у розчиненому стані була меншою 0,14 Бк/м3, на завислих наносах дорівнювала 0,19 Бк/м3.
Протягом квітня на р. Південний Буг та його притоках добові коливання рівнів води становили 2 – 23 см, на окремих зарегульованих ділянках 0,3 – 0,6 м. Водність р. Південний Буг та його приток була низькою і становила 25 – 39 % місячної норми.
Концентрація активності 90Sr у воді р. Південний Буг в м. Миколаїв залишалась близькою до рівня попереднього місяця і дорівнювала 17,8 Бк/м3. Концентрація активності 137Cs також істотно не змінилась і становила у розчиненому стані 1,66 Бк/м3, на завислих наносах 0,11 Бк/м3.
На українській ділянці Дунаю у квітні пройшла паводкова хвиля, що розпочалась наприкінці березня, максимуми сформувались 13 – 14 квітня, висотою у створі Ізмаїла 1,0 м. До кінця місяця рівні води знизились до передпаводкових відміток. Середньомісячна витрата води в районі Ізмаїла у квітні становила 3120 м3/с (61 % норми).
Концентрація радіонуклідів у дунайській воді трималась на рівні березня. Активність 90Sr становила 9,9 Бк/м3, активність 137Cs в розчиненому стані була 0,28 Бк/м3, на завислих наносах 0,68 Бк/м3.
Перевищень допустимих (за НРБУ-97) концентрацій радіонуклідів у контрольованих водних об’єктах України у квітні 2026 р. засобами спостережень гідрометеорологічної служби не зареєстровано. Ознак скидання радіоактивних відходів з АЕС, які розташовано в басейнах Дніпра, Південного Бугу та Дунаю не виявлено.
РАДІАЦІЙНИЙ СТАН В РАЙОНАХ РОЗТАШУВАННЯ АЕС
Потужність експозиційної дози гамма-випромінення (мкР/год) у районах розташування АЕС станом на 09-00 годину 29 травня 2026 року
Відділ радіаційно-екологічного контролю Голянда Сергій Іванович (044) 525 69 21
Початок спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля відноситься до 1960-х років, коли на території України були відкриті перші 16 пунктів по відбору проб атмосферних випадань. У 1964 році їх було вже 36, і для оброблення зрослої кількості проб у складі Київської гідрометеорологічної обсерваторії була створена радіометрична лабораторія, фахівці якої виконували первинну обробку пробоматеріалу, визначення сумарної бета-активності проб, здійснювали експедиційні обстеження території у випадках радіаційних інцидентів. Так, у 1980 році співробітники лабораторії, яку на той час очолював Корнійчук В.О., брали участь у дослідженні наслідків аварії, що сталась на Рівненській АЕС; у 1982 році у складі інспекційної групи колишнього Держкомгідромету СРСР проводили обстеження території навколо Чорнобильської АЕС з метою виявлення зон забруднення ґрунту, що утворились внаслідок аварійного викиду радіонуклідів.
Після катастрофи на Чорнобильській АЕС 26.04.1986, враховуючи суттєве збільшення обсягів робіт по визначенню вмісту радіоактивних речовин у навколишньому середовищі, розшифруванню радіонуклідного складу забруднення і для більш детального і оперативного контролю за радіаційною обстановкою, у липні 1986 р. на базі лабораторії радіометрії організовано відділ радіаційно-екологічного контролю з функціями регіональної лабораторії.
Співробітники відділу були активно задіяні у роботах з обстеження забруднених території. Крім згадуваного вже Корнійчука В.О. (нагороджений орденом „Знак Пошани”) це Пряміцина Т.К. (нагороджена грамотою Верховної Ради України), Дурицький М.С. (медаль "За трудові заслуги"), Берко В.Й. (орден "Знак Пошани”), Табачний Л.Я, Лаптєв Г.В., Храпачевський В.М., Супруненко Т.В., Гірій В.А., Скаржинська І.В.
Одним з найважливіших напрямків роботи було проведення повітряної та наземної радіаційної розвідки, перша з яких відбулась вранці 26 квітня 1986 року. За 1986-1987 роки було виконано детальне обстеження близько 520 населених пунктів, відібрано 3500 проб ґрунту, 2150 проб води, досліджено близько 300 джерел водопостачання. Роботи в рамках “Програми уточнення радіаційного стану на території України, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС”, наряду із режимними спостереженнями, продовжувались і у наступні роки.
За період свого існування відділ зібрав, проаналізував та систематизував великі обсяги інформації, виконав оцінку її достовірності. Були створені банки даних з потужності експозиційної дози гамма-випромінення, з радіоактивного забруднення складових довкілля: ґрунтів, атмосферного повітря, поверхневих вод. На основі отриманих даних, а також результатів аерогаммазйомки та даних інших організацій, у 1992 році фахівцями відділу складено детальні карти забруднення території України цезієм-137 та стронцієм-90.
На сьогодні основними напрямками діяльності відділу є:
- збирання, аналіз, оцінювання якості, систематизація та узагальнення даних по радіоактивному забрудненню довкілля на території України; формування банків даних по забрудненню радіонуклідами ґрунту, поверхневих вод, повітря;
- виконання аналітичних робіт з визначення вмісту радіонуклідів у пробах довкілля, відібраних на мережі спостережень гідрометеорологічної служби;
- забезпечення державних органів, народногосподарських організацій та населення (через засоби масової інформації) оперативною та режимною інформацією про радіаційний стан навколишнього природного середовища;
- методичне керівництво підрозділами мережі гідрометслужби з радіоекологічного розділу питань та контроль за якістю їх роботи.
До складу відділу входять лабораторія радіаційного контролю повітря (ЛРКП), лабораторія радіохімії та пробопідготовки (ЛРХ), сектор спектрометрії (СС) та сектор підготовки інформації (СПІ).
У відділі та його структурних підрозділах працюють висококваліфіковані фахівці із багаторічним досвідом роботи:
- начальник ЛРКП Парнєва С.Л., випускниця фізичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, на посаді з 2006 р.;
- начальник ЛРХ Варивода В.В. працює в ЦГО з 1996 р., на посаді – з 2005 р., закінчив Одеський державний екологічний університет;
- завідувач сектору підготовки інформації Лук’янова Ж.В., у системі гідрометслужби працює з 1990 р., закінчила географічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка;
а також інші досвідчені спеціалісти, серед них радіологи ЛРКП Юрко Л.М., Колмакова З.М., хімік ЛРХ Смірнова Л.І., провідний фізик сектору спектрометрії Сьомка Л.М.
Очолює відділ Голянда Сергій Іванович, контактний телефон 525 69 21.
