Питання радіаційного стану довкілля залишається болючою темою для населення нашої країни. Трагічні події квітня 1986 року, які завдали суттєвої шкоди навколишньому середовищу та негативно позначилися на здоров’ї людей, настільки глибоко закарбувалися у нашій свідомості, що їх відлуння відчувається і досі, спричиняючи масу стурбованих запитів щодо радіаційної ситуації до природоохоронних організацій та державних установ. І об’єктивно кажучи, така стурбованість не завжди буває безпідставною. Згадаємо гучні події останніх десятирічь – аварію на АЕС Фукушіма-1 у 2011 році, масштабні лісові пожежі на території зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення у 2015 та 2020 роках, викид радіонукліду рутенію-106 у 2017 році з невідомого джерела за межами України, вибух на військовому полігоні у Архангельській області рф у 2019 – які супроводжувались надходженням радіоактивності у навколишнє середовище, а також найактуальнішу на сьогодні загрозу радіаційній безпеці – окупацію Запорізької АЕС та ризики для її системи охолодження внаслідок спустошення Каховського водосховища.
Незважаючи на значимість теми, далеко не кожен мешканець України знає, хто саме забезпечує населення та державні органи актуальною інформацією про фактичний радіаційний стан. Тож прояснимо це питання.
Здійсненням систематичного радіаційного моніторингу довкілля в нашій країні вже багато десятків років займається національна гідрометеорологічна служба України, яка виконує регулярні спостереження на розгалуженій мережі, що щільно охоплює усю територію країни.
Хоча початком радіаційно-екологічного моніторингу навколишнього середовища в Україні багато хто вважає сумний рік Чорнобильської катастрофи, насправді ж організація мережі спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля відноситься ще до 1960-х років. Її створення було обумовлено необхідністю оцінки наслідків використання ядерної енергії у різних сферах діяльності людини, перш за все випробувань ядерних вибухових пристроїв у атмосфері.
Радіометрична мережа української гідрометслужби починалась з 16 пунктів спостережень, а у останній передаварійний рік складалась вже з 188 пунктів контролю рівнів гамма-випромінення та 29 пунктів спостережень за забрудненням повітря.
Аварія на Чорнобильській АЕС дала новий поштовх розвитку системи радіаційного моніторингу в Україні. На державну гідрометеорологічну службу, враховуючи досвід радіаційних спостережень попередніх років, було покладено завдання дослідження стану радіоактивного забруднення території України. Фахівці служби брали активну участь в оцінюванні масштабу наслідків Чорнобильської катастрофи, виявленні та уточненні контурів зон радіоактивного забруднення. Отримана інформація слугувала підґрунтям для розроблення програм заходів щодо протирадіаційного захисту населення.
Сьогодні коло завдань гідрометеорологічної служби у царині радіоекологічного моніторингу включає в себе здійснення загальнодержавного фонового моніторингу стану приземної атмосфери та поверхневих вод на території України, а також незалежний моніторинг стану навколишнього природного середовища навколо діючих атомних електростанцій. До нових викликів, пов’язаних із воєнним часом, належить забезпечення готовності гідрометеорологічної служби до реагування на радіаційні/ядерні аварії та підсилення можливостей щодо раннього виявлення радіоактивних речовин у довкіллі.
Важливим завданням радіаційного моніторингу, окрім відстеження часових та просторових змін характеристик радіаційного стану довкілля, є забезпечення інформаційної підтримки органів державної влади для прийняття рішень щодо забезпечення належного рівня протирадіаційного захисту населення.
З 2016 року гідрометеорологічна служба України бере участь у роботі єдиної системи інформаційного обміну EURDEP (європейська радіологічна платформа обміну даними).
За посиланням https://remap.jrc.ec.europa.eu/GammaDoseRates.aspx можна отримати інформацію про рівні гамма-випромінення в режимі реального часу
Карта-схема розташування пунктів спостережень гідрометслужби за радіоактивним забрудненням природного середовища
ПОГОДНІ УМОВИ ТА РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНИХ АЕРОЗОЛІВ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У ЛЮТОМУ 2026 РОКУ
Лютий виявився холодним та достатньо вологим.
Середня місячна температура була на 1,1 – 4,7º нижчою за норму, у південній частині переважно в межах норми.
Опадів випала в основному норма, на півдні країни, у більшості центральних та північних областей місцями 1 – 2 норми, і лише у західній частині країни місцями 51 – 79 % від норми.
Погодні умови, що склалися у лютому, сприяли утриманню концентрації радіоактивних аерозолів приземного шару повітря на сезонно низькому рівні.
Сумарна бета-активність приземної атмосфери, яка визначається переважно ізотопами урану, торію та продуктами їх розпаду, знаходилась у межах 25,5 – 62,5 мкБк/м3, в середньому 42,7 мкБк/м3 (у січні 40,6 мкБк/м3). Випадків екстремально високих рівнів сумарної бета-активності атмосферних аерозолів (37 мБк/м3) не зафіксовано, максимальні разові концентрації (за період експозиції фільтра) складали 46 – 70 мкБк/м3.
Концентрація техногенного цезію-137 у аерозолях коливалася у діапазоні 0,4 – 3,0 мкБк/м3 за середнього значення 1,2 мкБк/м3 (у січні 1,28 мкБк/м3).
Об’ємна активність космогенного берилію-7 в повітряних аерозолях коливалась в межах від 0,74 мБк/м3 до 2,7 мБк/м3.
Аномальних радіонуклідів у відібраних пробах не спостерігалось. Перевищень допустимих концентрацій радіонуклідів у атмосферному повітрі, встановлених Державними гігієнічними нормативами НРБУ-97, протягом лютого 2026 р. на території України засобами спостережень гідрометеорологічної служби не зареєстровано.
РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНИХ ВИПАДІНЬ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У ЛЮТОМУ 2025 РОКУ
Стан радіоактивного забруднення атмосферних випадінь на території України у лютому був стабільним.
Інтенсивність бета-активних випадінь на пунктах спостережень радіометричної становила в середньому 1,3 Бк/м2 за добу. Випадків перевищення встановлених контрольних рівнів сумарної бета-активності випадінь (110 Бк/м2 за добу) не зафіксовано; найбільшій вміст бета-випромінювальних радіонуклідів у випадіннях (10,8 Бк/м2 за період експозиції) спостерігався у пробі, відібраній на пункті контролю Чорнобиль 27 – 28 лютого.
Вміст техногенного цезію-137 у атмосферних випадіннях на більшості пунктів контролю знаходився у межах 0,1 – 0,6 Бк/м2 за місяць, у середньому 0,28 Бк/м2 за місяць. На пунктах контролю зони гарантованого добровільного відселення (метеорологічні станції Коростень, Овруч) вміст цезію-137 у випадіннях не перевищував 0,6 Бк/м2 за місяць, у зони відчуження в районі метеорологічної станції Чорнобиль був меншим за 0,7 Бк/м2 за місяць.
Вміст космогенного берилію-7 у випадіннях на території України коливався від 17 Бк/м2 до 106 Бк/м2 за місяць.
Щільність радіоактивних випадінь у зонах впливу діючих АЕС знаходилась у межах багаторічних значень. Ознак впливу діяльності АЕС на стан радіоактивного забруднення атмосферного повітря засобами спостережень гідрометслужби не виявлено.
РАДІОАКТИВНЕ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ У ЛЮТОМУ 2026 РОКУ
На річках країни протягом лютого утримувався режим зимової межені, лише на окремих ділянках річок унаслідок відлиги і випадіння значних опадів розпочався ріст рівнів води.
У басейні Дніпра до Києва у лютому утримувалася аномально холодна з достатньою кількістю опадів погода. За місяць на водозборі Дніпра вище Києва випало 38 мм (106 % норми). До кінця лютого на річках басейну утримувався зимовий режим з льодовими явищами у вигляді льодоставу, неповного льодоставу.
На р. Прип’ять, яка є головним забруднювачем дніпровських вод радіонуклідами чорнобильського походження, у лютому утримувався режим зимової межені з незначним падінням рівня води і зменшенням водності. Середньомісячна витрата води річки у створі м. Чорнобиль становила 229 м3/с.
За даними спостережень ДСП «Екоцентр», концентрація радіонуклідів у прип’ятській воді в створі Чорнобиля була у лютому близькою до показників попереднього місяця. Активність 90Sr становила в середньому 43 Бк/м3; активність 137Cs у розчиненому стані дорівнювала в середньому 11,7 Бк/м3, на завислих наносах 7,1 Бк/м3.
Приплив води до Київського водосховища протягом лютого в середньому становив 649 м3/с (90 % норми), бічний до Канівського водосховища (за рахунок Десни) 163 м3/с (93 % норми).
У воді Верхнього Дніпра (с. Загатка) вміст 90Sr дорівнював 3,5 Бк/м3, рівні активності 137Cs становили 1,62 Бк/м3 у розчині та 0,85 Бк/м3 у зависі, що близько до показників попереднього місяця.
Концентрація активності 90Sr у нижній частині Київського водосховища в районі Вишгорода у лютому була удвічі вищою за січневі значення і становила 34,1 Бк/м3; сумарна активність 137Cs істотно не змінилась, у розчиненому стані становила 4,75 Бк/м3, на завислих наносах 0,19 Бк/м3.
У верхній частині Канівського водосховища (м. Київ) концентрація активності 90Sr знаходилась у діапазоні 27,2 – 32,0 Бк/м3, активність розчиненого 137Cs коливалась у межах 2,1 – 7,1 Бк/м3, активність 137Cs асоційованого із завислими наносами – у межах 0,47 – 2,5 Бк/м3.
У деснянській воді у створі м. Чернігів концентрація 90Sr була близькою до січневих показників і дорівнювала 4,4 Бк/м3, сумарна активність 137Cs зменшилася і становила у розчиненому стані 0,22 Бк/м3, на завислих наносах 0,09 Бк/м3.
У басейні Південного Бугу за місяць випало в середньому 112 – 198 % норми опадів. Водність р. Південний Буг та його приток в основному становила 32 – 63 % норми, а в нижній частині басейну 89 – 158 % норми. На кінець місяця в басейні річки склалися сприятливі умови для формування весняного водопілля, близького до середніх багаторічних значень.
Концентрація активності 90Sr у воді р. Південний Буг в м. Миколаїв зросла більш ніж утричі від попереднього місяця і становила 15,4 Бк/м3, ймовірно через інтрузію солоних вод Чорного моря. Концентрація активності 137Cs у розчиненому стані зросла на 20 % порівняно з січнем і становила 1,43 Бк/м3, на завислих наносах залишилась на рівні попереднього місяця і становила 0,06 Бк/м3.
На українській ділянці Дунаю у лютому продовжувалось формування паводку, що розпочався ще 11 січня. В Ізмаїлі висота паводкової хвилі на кінець місяця була 1,60 м. Паводок проходить на фоні попередньої низької водності, без загрози негативних наслідків. Середньомісячна витрата води в Ізмаїлі у лютому збільшилась на 43 % порівняно з січнем і становила 3200 м3/с (88 % норми).
Концентрація радіонуклідів у дунайській воді була вищою за показники попереднього місяця. Активність 90Sr в районі Ізмаїла була 9,7 Бк/м3; активність 137Cs в розчиненому стані становила 0,07 Бк/м3, на завислих наносах 0,91 Бк/м3.
Ознак скидання радіоактивних відходів з АЕС, які розташовано в басейнах Десни, Південного Бугу та Дунаю, не виявлено.
Перевищень допустимих (за НРБУ-97) концентрацій радіонуклідів у контрольованих водних об’єктах України у лютому 2026 р. засобами спостережень гідрометеорологічної служби не зареєстровано.
РАДІАЦІЙНИЙ СТАН В РАЙОНАХ РОЗТАШУВАННЯ АЕС
Потужність експозиційної дози гамма-випромінення (мкР/год) у районах розташування АЕС станом на 09-00 годину 10 квітня 2026 року
Відділ радіаційно-екологічного контролю Голянда Сергій Іванович (044) 525 69 21
Початок спостережень за радіоактивним забрудненням довкілля відноситься до 1960-х років, коли на території України були відкриті перші 16 пунктів по відбору проб атмосферних випадань. У 1964 році їх було вже 36, і для оброблення зрослої кількості проб у складі Київської гідрометеорологічної обсерваторії була створена радіометрична лабораторія, фахівці якої виконували первинну обробку пробоматеріалу, визначення сумарної бета-активності проб, здійснювали експедиційні обстеження території у випадках радіаційних інцидентів. Так, у 1980 році співробітники лабораторії, яку на той час очолював Корнійчук В.О., брали участь у дослідженні наслідків аварії, що сталась на Рівненській АЕС; у 1982 році у складі інспекційної групи колишнього Держкомгідромету СРСР проводили обстеження території навколо Чорнобильської АЕС з метою виявлення зон забруднення ґрунту, що утворились внаслідок аварійного викиду радіонуклідів.
Після катастрофи на Чорнобильській АЕС 26.04.1986, враховуючи суттєве збільшення обсягів робіт по визначенню вмісту радіоактивних речовин у навколишньому середовищі, розшифруванню радіонуклідного складу забруднення і для більш детального і оперативного контролю за радіаційною обстановкою, у липні 1986 р. на базі лабораторії радіометрії організовано відділ радіаційно-екологічного контролю з функціями регіональної лабораторії.
Співробітники відділу були активно задіяні у роботах з обстеження забруднених території. Крім згадуваного вже Корнійчука В.О. (нагороджений орденом „Знак Пошани”) це Пряміцина Т.К. (нагороджена грамотою Верховної Ради України), Дурицький М.С. (медаль "За трудові заслуги"), Берко В.Й. (орден "Знак Пошани”), Табачний Л.Я, Лаптєв Г.В., Храпачевський В.М., Супруненко Т.В., Гірій В.А., Скаржинська І.В.
Одним з найважливіших напрямків роботи було проведення повітряної та наземної радіаційної розвідки, перша з яких відбулась вранці 26 квітня 1986 року. За 1986-1987 роки було виконано детальне обстеження близько 520 населених пунктів, відібрано 3500 проб ґрунту, 2150 проб води, досліджено близько 300 джерел водопостачання. Роботи в рамках “Програми уточнення радіаційного стану на території України, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС”, наряду із режимними спостереженнями, продовжувались і у наступні роки.
За період свого існування відділ зібрав, проаналізував та систематизував великі обсяги інформації, виконав оцінку її достовірності. Були створені банки даних з потужності експозиційної дози гамма-випромінення, з радіоактивного забруднення складових довкілля: ґрунтів, атмосферного повітря, поверхневих вод. На основі отриманих даних, а також результатів аерогаммазйомки та даних інших організацій, у 1992 році фахівцями відділу складено детальні карти забруднення території України цезієм-137 та стронцієм-90.
На сьогодні основними напрямками діяльності відділу є:
- збирання, аналіз, оцінювання якості, систематизація та узагальнення даних по радіоактивному забрудненню довкілля на території України; формування банків даних по забрудненню радіонуклідами ґрунту, поверхневих вод, повітря;
- виконання аналітичних робіт з визначення вмісту радіонуклідів у пробах довкілля, відібраних на мережі спостережень гідрометеорологічної служби;
- забезпечення державних органів, народногосподарських організацій та населення (через засоби масової інформації) оперативною та режимною інформацією про радіаційний стан навколишнього природного середовища;
- методичне керівництво підрозділами мережі гідрометслужби з радіоекологічного розділу питань та контроль за якістю їх роботи.
До складу відділу входять лабораторія радіаційного контролю повітря (ЛРКП), лабораторія радіохімії та пробопідготовки (ЛРХ), сектор спектрометрії (СС) та сектор підготовки інформації (СПІ).
У відділі та його структурних підрозділах працюють висококваліфіковані фахівці із багаторічним досвідом роботи:
- начальник ЛРКП Парнєва С.Л., випускниця фізичного факультету Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка, на посаді з 2006 р.;
- начальник ЛРХ Варивода В.В. працює в ЦГО з 1996 р., на посаді – з 2005 р., закінчив Одеський державний екологічний університет;
- завідувач сектору підготовки інформації Лук’янова Ж.В., у системі гідрометслужби працює з 1990 р., закінчила географічний факультет Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка;
а також інші досвідчені спеціалісти, серед них радіологи ЛРКП Юрко Л.М., Колмакова З.М., хімік ЛРХ Смірнова Л.І., провідний фізик сектору спектрометрії Сьомка Л.М.
Очолює відділ Голянда Сергій Іванович, контактний телефон 525 69 21.
